Приказки та прислів`я про справедливість

Аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме.

Або волю здобути, або дома не бути.

Буде й на нашій вулиці празник.

Будуть пани дутися, поки полопаються.

Ведмідь який, а й йому кільце вправляють.

Віділлються вовкові овечі сльози!

Діждемо пори, що й ми вилізем з нори!

Діждемо пори, що й пани злізуть з гори!

З пана не буде правдивого отамана!

За панське гріха нема.

За праве діло стій сміло!

Загляне сонце і в наше віконце.

І за морем люди б’ються з горем.

І собаці своєї хати хочеться.

Катюзі буде по заслузі.

Кому крутиться, тому й мелеться.

Лихо не мовчить!

Любиш горішки, люби й насмішки.

Любиш їздить, люби й саночки возить.

Людська кривда панам боком вилізе!

Милость велика, та не стоїть вона лика.

На всяку гадину — своя рогатина.

На панську мудрість мужицька хитрість.

На те й лихо, щоб з ним битись!

Не бити гадюки — не взяти у руки!

Не в багатстві сила, а в чорних руках.

Не все котові масниця, прийде й великий піст.

Не страшне бідному горе, як щуці море.

Не так воно зробиться, як панам хочеться!

Не шукай долі, а волі.

Носив вовк овець — понесуть і вовка.

Нужда закон ломить.

От тобі хомут і дуга — тобі я більше не слуга.

Побий того, боже, в кого багацько грошей!

Правда кривду переважить!

Прийде на пса мороз.

Присягаю зеленому гаю:   як   гай  розів’ється, служба минеться.

Слухай, як пан каже, а роби, як сам знаєш.

Співатиме півень. чи ні, а день буде.

У пана брать — своє вертать.

Хвали жито у копні, а пана в труні.

Хоч долі, аби на волі.

Хоч спина гола, аби своя воля.

Хто ся боре — тому не горе.

Що панська хвороба, що наше здоров’я.

Що посієш, те й пожнеш.