Приказки та прислів`я про зло та злочинців

Баба винувата, що дівка черевата.

Багатого проводять, щоб не впав, а бідного щоб не вкрав.

Багатому красти, що старому брехати. На багатого ніхто не подумає, що він злодій.

Без спросу взяв, та не сказав,— значить украв.

Бере-бере вовк, та й вовка візьме.

Беруть завидки на чужі пожитки: не йди красти, щоб не було напасти.

Борг мутить, а голод краде.

Будеш красти — не втечеш напасти.

Будуть усі вівці цілі, коли вовк за пастуха.

Будь голий, а не здодій.

В порожню комору  вовк не лізе.

В порожню комору злодій не йде.

Від поблажки злодії плодяться.

Від чужого злодія не  вбережешся, а від свого не спасешся.

Він любить зустрічать гостей на великім   шляху.

Злодій біду перебуде і знов злодійом буде.

Злодій злодія шукає, а слід замітає.

Злодій злодійові чоботи шив, а все у слід не приходяться.

Злодій з злодійом знається, а добрих людей цурається.

Злодій краде все, що бачить.

Злодій краде не для прибилі, а для своєї загибели.

Злодій краде, а сам голий ходе.

Злодій краде, злиднем живе.

Злодій не постійно краде, але його зажди бережись.

Злодій плаксивий, а плут богомольний.

Злодій шукає того, щоб украсти у кого.

Злодій, що заєць: і тіни своєї боїться.

Злодія б’ють, другим страху дають.

Злодія вішати ведуть, а він усе виправляється.

Злодія повісять, а на його місце десять.

Злодії ні сіють, ні жнуть, а нічного часу ждуть.

Злодійовство — погане ремесло.

злодійон злодійонові очей не клює.

Злодію і слава злодійська.

Гнат не винуват, а винувата хата, що пустила Гната.

Горбатого могила виправить.

Господи   прости, в чужу   комору пусти,  поможи

Дай  злодію  золоту  гору, він і тоді  не перестане красти.

Де злодійський закон, там більше злодійства.

Де що не гаразд лежить, то в його живіт болить.

Де що погано лежить, туди злодій очі теребить.

Для злодія ні дня, ні ночи: краде коли захоче.

Доброго чоловіка та в коморі піймали.

Доброму злодію все в пору.

Жне не сіявши, а молотить на чужих токах.

З роду не крав, а під старість злодієм став.

За ким не женуться, той не тіка.

Закине вудку  в  чужу  будку; дивись і тягне: як не сіряк, то свитку.

Замок не для злодія, а для доброго чоловіка.

Зароблений сухар краще краденого бублика.

Злий чоловік зліший вовка.

Злодіїв у лісі стерегли, а  вони з дому виносили.

Злодій краде не там, де багато, а де погано лежить.

Злодій у злодія шапку вкрав.

Злодійство там, де злодійський закон.

Злодійський грош не піде впрок.

Злодія любить —себе губить.

Знає кішка, чиє м’ясо з`їла.

І злодій   Богу   молиться,   але   чорт його молитву хапає.

Казна, що дійна корова:  сьогодні  вкрав,  завтра знов прибуде.

Коло нори й лисиця на полювання не ходить.

Кому злодійство, а кому ремесло.

Кравець зашиє, та й швець найде кінець.

Крадене добро, як літня крига.

Крадене не куплене, хоч за дешево, аби з рук.

Краденим добром багатий не будеш.

Крадуть діти, а батько в одвіті.

Красти байдуже, та б’ють дуже.

Красти краде, а кінці ховать не вміє.

Красти не прясти: спина не болить.

Краще прясти, чим красти.

Ладан для чортів, а тюрма — для злодіїв.

Лихий чоловік у громаді, що вовк у отарі.

Люди молотить, а він замки бить.

На вовка помовка, а заєць кобилу з`їв.

На злодії і шапка горить.

На сторожі злодій, що дурень на розгозлодій. Той не збереже, а той доладу не скаже.

Нагребти та ще й винести.

Найшов чуже і сховав—все рівно,  що вкрав.

Наш кравець по великих шляхах дубовою голкою шиє.

Наш риболов, що намаца п’ятирнею, те й тягне.

Не вір злодію, як божиться, — то він так привик.

Не жди від шевця остачі, а від попа здачі.

Не піймав — не кажи злодій.

Не той злодій, хто краде, а то злодій хто крадене приймає.

Невзначай моя рука у ваш карман попала.

Нема лісу без вовка, а села без злодія.

Нема краще, як старому брехати, а багатому красти.

Ні один злодій не скаже правди.

Один злодій, а всьому селу розор.

Погана людина, погана й душа,

Поганий злодій, що у своїм селі бере.

Поганий чоловік не проживе в добрі свій вік.

Погані люди стали: візьми нишком—зразу й кажуть — злодій.

Погано   лежить —рука   свербить,   пройти б собі геть — дурнем назвуть.

Погано не клади, злодія до спокуси не веди.

Поплатиться не сват, а той хто винуват.

Порожній мішок уведе в грішок.

Поставили козла город стерегти.

Признався — півкари відбув, їмо чуже, а носимо крадене.

Рука руку миє, а злодій злодія криє.

Скільки злодій не краде, а в тюрмі буде.

Там вовк не бере, де сам живе.

Там злодій не бере, де хазяїн злодій.

Темна ніч — злодію покрова.

Темна ніч — рідна мати злодію.

То не злодій, хто вкрав, а то злодій, що сховав.

То не злодій, що на горище поліз, а то злодій, що драбину держав.

То нічого, що вкрав, аби добре сховав.

У злодія заяче серце: і спить і боїться.

У злодіїв одна дорога, а в хазяїна — десять.

У злодіїв сто умів,

У когось пропало, а в нас трус іде.

Украв один, а думають на багатьох.

Умів красти, умій і очима лупать.

Хатній злодій, гірше чужого.

Хатнього злодія не встережеш.

Хоч і з умом красти, то не минеш напасти. Колись піймається.

Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде.

Хто вміє вкрасти, той вміє і сховать.

Хто красти посилає, той відповідає. Кожен мусить відповідати за свої  вчинки.

Хто порося украв, у того у вухах пищить.

Хто раз украв, той навіки злодій.

Хто раз украв, той ще захоче.

Хто украв руб, того дають під суд, а хто тисяч двісті, того держать для честі.

Це той, що по карманах молебні править.

Чия воля, того й відповідь.

Чия шкода, того й провина.

Чує муха, де струп, туди й летить.

Що кравець, то й злодій; що швець, то й п’яниця.

Як від каменя плода, так од злодія добра.

Як хочеш пропасти, почни красти.

Які бувають віки, такі й чоловіки (люди).