Крилатий вислів Ікар

Дедал прожив на Криті багато років і хотів перебратися в інше місце, та Мінос не пускав його. Тоді Дедал надумав утекти. Море навколо Криту кишіло кораблями Міноса, отже, залишався єдиний шлях — повітря!

Старий майстер зробив собі й своєму синові Ікару дві пари великих крил, схожих на крила птахів: він поскріплював пташині пера нитками і воском. Прикріпивши крила до плечей, Дедал і Ікар навчилися вимахувати ними, як справжні птахи. І ось уже знялися вони в повітря й назавжди покинули осоружний острів.

Ікаре! — попереджає сина Дедал.— Не лети надто низько над морем, щоб хвилі, гнані вітром, не замочили тобі крили. Але й зависоко не здіймайся, бо сонячні промені розтоплять віск, крила розпадуться, і ти впадеш у море».

Ось уже далеко позаду лишилися береги Криту. Батько й сип летять над морем. Радіє Ікар вільному лету, все сильніше змахує крильми. Високо в небо злетів Ікар, забувши пересторогу батька. Розтопило віск сонячне проміння, розпалися крила, і впав Ікар у море з піднебесної височини. Надаремно кликав його Дедал. Тільки тоді, коли Дедал побачив пера, які плавали на хвилях, він зрозумів, що Ікар загинув.

У багатьох мовах світу ім’я Ікара стало загальною назвою людей відважних, але безрозсудних.