Крилатий вислів Орфей

ОРФЕЙ
В останньому розділі «Євгенія Онєгіна» О. С. Пушкін писав:

Та вже темніє вечір синій,
Пора до оперних дверей:
За ними чарівний Россіні, Європи любленець — Орфей.
До зимних критиків байдужий, Він вічно юний, вічно дужий,
Він звуки ллє — вони киплять, Вони течуть, вони горять…
(Переклад М. Рильського)

Поет порівняв славнозвісного італійського композитора Россіні з Орфеєм. Орфей — легендарний давньогрецький співець. Коли він співав, перебираючи  золоті струни своєї кіфари, його слухала вся природа. Дикі звірі виходили з лісових нетрів і печер, щоб послухати Орфея. Звідусіль до нього зліталися птахи: вони хотіли навчитися краще співати. Навіть дерева сходили зі своїх місць і оточували Орфея уважною юрбою.

Велике нещастя спіткало Орфея. Вмерла його дружина Еврідіка. Орфей пішов за нею в царство мертвих. Старий Харон не хотів везти його до Аїда — володаря підземного світу: адже він міг перевозити через річку Стікс тільки мертвих. Та Орфей заграв на кіфарі — і Харон, зачарований його мистецтвом, переправив співця за Стікс. Розчулений натхненною музикою, Аїд погодився відпустити Еврідіку на землю, і вона пішла за щасливим Орфеєм з царства мертвих.

Недарма, коли заходить мова про найславетніших поетів і музикантів, часто згадують Орфея. Микола Вороний у вірші «Іван Франко» порівняв з Орфеєм великого українського поета, а Леся Українка розповіла про міфічного співця в поезії «Орфееве чудо».