Славнозвісний кіпрський скульптор Пігмаліон зробив із слонової кістки статую дуже вродливої дівчини. Годинами милувався нею скульптор: вона здавалася зовсім живою, от тільки що не говорила. Пігмаліон дарував статуї коштовні прикраси, одягав її в пишні шати і мріяв тільки про те, щоб Галатея (так він назвав статую) заговорила.
Коли настало свято на честь Афродіти, Пігмаліон приніс їй у жертву білу телицю з визолоченими рогами і став благати богиню: «Дай мені дружину — таку, як Галатея!» Пігмаліон боявся просити Афродіту, щоб вона оживила статую: він не вірив, що богиня явить йому таку ласку.
Та коли скульптор повернувся додому, на порозі його зустріла прекрасна Галатея — жива!
Ім’я Пігмаліона стало крилатим. Так називають людину, закохану в своє творіння.
Використавши образ Пігмаліона, англійський письменник Бернард Шоу написав п’єсу з однойменною назвою. Ця п’єса широко відома.