Крилатий вислів Титани

Титанами думки називаємо ми великих учених, письменників, політичних діячів, титанічною боротьбою — тяжку й запеклу війну. Звідки пішли ці вислови? Що вони означали колись?
Понад три тисячоліття тому народ Давньої Греції створив прекрасний і трагічний міф про титанів.

Титанами звалися могутні велетні, діти Неба і Землі. Вони повстали проти богів, які жили на горі Олімп. Не хотіли волелюбні титани коритися богам. Успіх у боротьбі спочатку схилявся на бік титанів. Але на допомогу Зевсові — головному олімпійському богові — прийшло троє однооких велетнів-циклопів. Вони викували йому громи й блискавки, і Зевс став кидати «небесний вогонь» на титанів. Ліси й трави на землі охопило полум’я, море закипіло від вогню незліченних блискавок Зевса.

Зупинилися титани на схилах Олімпу, та відступати не збиралися. Десять довгих років тривав бій. І хто знає, що сталося б з олімпійцями, якби Зевс не покликав на допомогу визволених ним із глибин землі сторуких велетнів. Сторукі зійшли на гору, вирвали з неї десятки й сотні скель і скинули їх на голови титанів. А навколо гриміли громи й спалахували блискавки Зевса.

Тут лави титанів здригнулися. Вони не могли вистояти в битві з богами-олімпійцями, в яких були такі могутніпомічники. Зевс наказав скувати титанів і кинути в одвічну темряву Тартару — підземного царства. Але героїчна боротьба титанів не зникла із пам’яті людства. Вона й досі живе в багатьох висловах, які знає кожна культурна людина.