Крилатий вислів Золоті яблука Гесперид

Тільки один раз — та й то ненадовго — звільнився Атлант від свого тягаря. Це сталося тоді, коли визволитель Прометея Геракл прийшов до нього, шукаючи сади Гесперид.

Цар Еврисфей, якому служив Геракл, наказав йому добути три золотих яблука з садів Гесперид, дочок бога вечірньої зорі, що жили далеко на заході. Яблука Гесперид мали чудесну властивість: вони повертали молодість і силу тим, хто їх покуштував.

Довго мандрував Геракл, поки дійшов до Океану і побачив Атласа. Вислухав титан прохання героя і погодився дістати яблука. «А ти, поки я ходитиму, потримай замість мене небесне склепіння»,— сказав Атлант Гераклові. Зняв Геракл — найсильніший із смертних — з титанових плечей край неба і обережно поставив на свої плечі. Ледве витримав він незмірний тягар. Для цього Геракл напружив усі сили, а сили він мав надлюдські.

А титан пішов у сад, який охороняв стоголовий дракон, зірвав три яблука і приніс Гераклові. Тим часом Атланту спала на думку хитрість. Він запропонував Гераклу: «Я сам віднесу яблука цареві Еврисфею, а ти потримай поки що небо». Та Геракл зрозумів, що титан піде й не повернеться, і сказав: «Згода! Тільки я хотів би зробити собі подушку на плече, щоб зручніше було тримати небо. Стань на хвилинку на моє місце». Атлант повірив і став на місце Геракла. А той узяв яблука й пішов своєю дорогою, щасливий, що позбувся страшного тягаря.

Як спогад про цю пригоду Геракла лишився в мові крилатий вислів «золоті яблука Гесперид». Він означає щось омріяне, бажане, що дуже важко дістати.