Приказки та прислів`я про безпорадність

Або самому їздить, або ж когось на собі возить.

В землі — черв’яки, в воді — чорти, в лісі—сучки,а в суді — крючки, куди його йти?

Дали   кістку:   хоч   зараз   гризи,   хоч   на   завтра положи.

Де тонко, там і рветься.

До неба — високо, а в річку—глибоко.

Дожились до того, що не осталось нічого.

Лісом ішов, а дров не бачив.

На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.

Овес виліг, а жито не сходить.

Отже Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.

Попав пальцем в небо, в саму середину.

Сам поганя, сам запряга і сам у гості їде.

Скаче баба і задом і передом, а справа йде своїм чередом.

У сні бачив, а на яву прозівав.

Хоч вовком вий.

Хоч і сердита  кобила  на віз, а  проте везе  його вгору і згори.

Хоч їж, хоч  дивись, а щоб ціле,  було і неголодний був.

Хоч лягай та помирай.

Хоч сядь та плач, а хоч стоячи реви.

Чужа сторона прибавить ума.