Приказки та прислів`я про дочок

Багато дочок зживуть, а не наживуть.

В дівках сиділа — плакала;  заміж  вийшла — вити стала.

Вовча доля росте скоро.

Гарна дівка глядом, а коняка складом.

Гонить дівка парубка, а сама від його не йде.

Горох в полі —що дівка в домі:  хто не прийде, всяк щипне.

Гуляй, доню, бо хто зна що буде, як підеш у люди.

Дівка красива, поки не йшла заміж.

Дівка поти заміж не віддасться, пока не осудять люди.

Дівка, як верба: де посадиш, там і прийметься.

Дівка, як верба: її не поливай, а вона росте.

Дівкою — калина, жінкою — ялина.

Дівкою повна улиця, — жінкою повна піч.

Дівчата — не трави, не ростуть без слави.

Дівчатам сторожа не поможе: як захоче хто ледаче зробить, то піде по тріски і наробить смішки.

Дівчину бережуть до вінця.

До семи років доню чеши, по семи літах стрижи, а після добре бережи, бо хтось остриже.

Доню, доню, підеш за водою.

Дочка — батькові й матері не користь.

Дочка — обдерихата.

Дочка — чужа робітниця.

Дочка сорому наробила, дівкою дівку згубила.

Дочка щаслива, як схожа на батька, а син — на матір.

Дочка,   як ластівка:  пощебече,   пощебече  та   й полетить.

Дочка, як панночка, у рідного у батечка
Дочки забрали всі сорочки.

Дочки зоставлять матір без сорочки.

Дочку годувати — за вікно кидати.

Дочку держи в дому, ще й заплати кому,  щоб взяв біду з дому.

Дочку заміж віддав, що скибку від хліба відрізав.

Дочку мати хвалить, поки з рук ізвалить.

З дочками красуються, а з синами в почоті живуть.

Заміжня дочка — відрізана скиба від хліба.

Засватана дівка — усім гарна.

Курки не нагодувать—дочці вбрання не надать.

На ногах не згинеш, та й дівкою не вмреш.

Не бачуть — дівка золото, побачуть — олово.

Нічого дивувати, така була її мати.

Погане дівоче життя краще гарного заможу.

Співай, доню, дома, бо в людях наплачешся.

Співай, доню, тоненько у рідної неньки.

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками й світа не бачу.

Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.

Тоді сором згубила, як без плахти ще ходила.

У дівчат пам’ять та   стид тільки до порога, а як переступила, так і забула.

У засватаної дівки багато женихів.

У кого дочки, в того латані сорочки.

Хоч яка гарна дівка змолоду,   а прийде пора — вицвіте.

Що в дівоцтві не було, та тепер заміжньою.

Що наткала, що напряла, — все й забрала.

Як не кохай дочку, все дарма, бо вона людська.

Яка моя мама, така я й сама.

Яка неня, така й доня.