Верба,— що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.
Верба,— що німець: куди не вткни, там і прийметься. Німці швидко пристосовуються до місцевості!.
Верба, як дівка: де не посади, там і прийметься.
З верби дрова, з кози кожух,— смерть готова.
У лісі, як у того біса: всього багато.
Що в лісі родиться, те в дорозі пригодиться.