Приказки та прислів`я про недбайливих

А я живу саме краще: ні хліба ні соли.

Бали та гулі в личаки обули.

Батько мій жив не так, як треба: хліб  є—соли нема; сіль є—хліба нема.

Без розрахунку жить — себе губить.

В ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть.

Від того поголіли, що солодко їли.

Він,—що піч: скільки дров не кидай все  рівно попіл буде.

Дай у руки, покажи і ще у рот положи, то він і тоді розкришить.

Дячків прибуток, а попова втрата.

Змолоду бали  справляли, а  під старість голими стали.

І в руках було, та крізь пальці пішло.

Йому аби мірку знять, задаток взять.

Не по карману затія, не по наживі їда—видима біда.

Переміряв журавель десятину, каже: — вірно.

Пішли гроші на розкоші.

Прибуток паламарський, а втрата генеральська.

Розкіш творить біль: як приходить— смакуєш, а як відходить—горюєш.

Сьогодні густо, завтра буде пусто.

Ширше себе жить—добра не нажить.

Що нажив, те в димар пустив.