Приказки та прислів`я про несправедливість

«Чия    справа?».— «Війтова!» — «А    хто    судить?» — «Війт!»

Аж гарчить — так на меншого кричить.

Била Хима Євдокима, пішла позивати, Присудили Євдокиму ще Химу прохати.

Бідному   у багатого   жить — або   плакать,   або тужить.

Бідному з багатим судиться,— то краще в морі втопиться.

Білі (панські) руки чужу працю люблять.

Б’ють і плакать не дають.

Ваші грають, а наші ридають.

Ведмідь танцює, а циган гроші бере. Робітники та селяни працюють, а пани з їхньої праці живуть.

Велика риба маленьку цілою ковтає.

Вижали лимон, тай викинули вон. Виснажена тяжкою працею людина, нікому непотрібна.

Владика, милость твоя велика та чарка мала.

Волієш з хлопом згубити, ніж з паном знайти.

Голий голого не позива.

Двері відчиняють, а нас не пускають.

Де гроші говорять, там правда мовчить.

Де гроші судять, там право в кут.

Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика  пан, а пана   юриста,   а   юристу чортів триста.

З  паном   судитись — як  чолом  об  стінку  битись.

З дужим не борись, а з багатим не судись.

З пана не буде правдивого отамана!

За моє жито, та мене й бито.

За що бити Хому за Яремину вину.

Забув віл, як телям був.

Закон , як дишло:  куди направлять, туди й вийшло.

Заставили нашого брата чай без цукру пить.

Злидні сім задавили, а радість одному досталась.

І Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната.

Коза  з  вовком  тягалася, — тільки  шкура  зосталася.

Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд Мусіє.

Кому весілля, а курці смерть.

Кому пиво, кому квас, а тобі (ім’я) зась.

Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере, й сам чорт не розбере.

Лучче з ведмедем борюкаться,   ніж   з   паном рахуваться.

На кому гріх, а мужикові батіг.

Не бійся закону, а бійся судді.

Не велять у вікно заглядать, а в двері не пускають.

Не вір багатому ніколи, бо за його порадою лишишся голий.

Не всякий паше, хто хліб їсть.

Не до жартів рибі, коли під жабри гаком зачепили.

Не прав ведмідь, що корову з`їв; не права корова, що в ліс пішла.

Не прав вовк, що козу з’їв; не права коза, що в ліс пішла.

Не судись, бо постіл дорожче обійдеться за чобіт.

Не чекаєм добра від пана, як правди від лиса.

Ні з ким не лаявся, а мириться заставляють.

Ніколи з панами не міряйся руками, бо як довгі — відріжуть, а короткі — витягнуть.

Оддай і сало, аби за моє стало.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Пан з паном   погодиться, а Іван у спину дістане.

Пан з паном, а Іван з Іваном.

Пан нашкодив, а старця повісили.

Пани б’ються, а в мужиків боки болять.

Пани б’ються, а в мужиків шкура тріщить.

Панич добрий, як отець:  взяв корову і овець, а пані — як мати:  наказала теля взяти.

Панки б’ються, а в нас чуби рвуться.

Писар провинився, а шевця повісили.

Побили Хому за Яремину вину.

Подержав недовго, та пальці знать.

Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст та гриву.

Поневолі волос в’яне, коли за його тягнуть.

Працюй, як коняка, а їж, як рябко.

Просять покорно, наступивши на горло.

Сила закону не знає.

Скачи, враже, як пан каже.

Слабкий з дужим не борись, голий з багатим не дружись.

Суха ложка рот дере.

Так не візьме, як становий карбованця.

Тікають не від калача, а від бича.
Тягни лямку, поки не викопають ямку,

У панів багато куплених брехунів.

Хапун такий, що й з рідного батька здере.

Хто кислиці поїв, а в кого оскома.

Хто кого зломе, той того й топче.

Хто має викрути, не піде в некрути.

Хто маже, той і їде.

Цить, не плач, спечем калач, медом помажем, тобі покажем, самі з`їмо, тобі не дамо.

Чужа шия — не своя: зломиться, друга буде.

Чужими руками легко й жар загрібать.

Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом.

Я охочий їздить, та тільки ніхто не кличе.

Як кого, то й за стіл сажають, а кого, так і з-під столу проганяють.

Як не даси з просьби, то даси з принуки, а чого просьба не докаже, то докажуть буки.

Як товар (робоча сила) згнив, так і хазяїну не мил.

Як тут говорить, коли не дають і рота розтулить.