Приказки та прислів`я про пам`ять та спогади

А де ж той хліб, що вчора з`їли.

Багато нового, та мало доброго.

Був час — пила баба квас,  а тепер стара стала — перестала, їв молоко, а здригується часником.

Було добро, та давно,  а  як знову буде, то  нас не буде.

Добра була голова, та слава богу,  що земля її прибрала.

Згадала баба діверя, що добрий був.

Згадала баба, як була дівкою.

Їж, коню, сіно, та пам’ятай красне літо.

Колись прадіди їли просто, а жили по сто.

Не буде баба дівкою.

Не пам’ятаю, як хрестився, а як родився — і зовсім забув.

По старій пам’яті, як по грамоті.

Поминай, як звали того, що вчора сховали.

Поминай, як звали ту курку, що золоті крашанки несла.

Раніш жили — не тужили, тепер живем не плачем, тільки хлипаєм.

Те, що пройшло, то не вернеться.

Тридцять літ, як бачив коров’ячий слід, а й досі молоком здригується.

Хто старе згадує, тому око геть.

Як його знаєм, так і величаєм.