Приказки та прислів`я про панів

«Тату, лізе чорт у хату!»— «Дарма, аби не пан».

Біда нашим головам із панами голими.

Біда учить, а пан мучить.

Більше панів, як псів.

Бог — високо, пан — далеко, а підпанки дадуть дранки.

Будуть пани дуться (багатіти), пока полопаються.

В   панські   ворота   широко   ввійти,  а вузько вийти.

В панські ворота широко ввійти, та вузько вийти.

Видно пана по халявах.

Високі пороги на наші ноги.

Годи панові рік, а день не вгодиш — пропав навік.

Дав   пан   Омелькові   пояс, як той без штанів оставсь.

Дай панові покуштувати, а він і гамкне.

Дались мені взнаки отаманські кулаки.

Два кметі, пан третій.

Двом панам служить — сорочки не мати.

Двом панам тяжко служить.

Добре говорить, а зле творить.

Добрий пан: тільки тричі в морду дав.

З одного вола двох шкур не деруть.

З пана не буде правдивого отамана!

З панами добре знатися, тане дай боже цілуватися.

З панами і свинями не знайся.

З паном водись і на всі боки дивись. Не довіряй панові.

З паном дружи, а за пазухою камінь держи

З паном не братайся.

З паном не будь за пані-брата.

З панським свого язика не рівняй; бо як довгий,то притнуть, а як короткий — витягнуть.

За наше жито та ще нас і бито.

Заживеш паном, все прийде даром.

Заробив в пана плату: з чотирьох дощок хату.

І пани, й підпанки луску шкребуть.

Казав   пан:   «Кожух   дам»,— та    слово    його тепле.

Качиного зоба   не нагодуєш, а панської кишки не наповниш.

Коли б пан за плуга б взявся,  то й світа б відцурався.

На безлюдді і Хома — пан.

На безриб’ї і рак — риба.

На гріш амуніції, на десять амбіції.

Нашим салом та по нашій шкурі.

Не жне, не косить, а жупан носить.

Не так пани, як панські собаки.

Не так тії пани, як підпанки.

Не усякого пана пізнаєш без жупана.

Пан у чоботях ходить, а босі сліди знати.

Пан шкуру зніме, а чорт душу вийме.

Пан як пан, та панята — хоч утікай з хати.

Панам користь, а нам хворість.

Панам косять, а собі хліба просять.

Пани б’ються, в мужиків чуби тріщать.

Пани в світі блукаються, а з правдою не знаються.

Пани однакові, що в нас, що в Кракові.

Пани,  на трьох  одні штани:   котрий раніше встав, той ся і вбрав.

Пани, як дурні; що хотять, те й роблять.

Панич, що вкрав бич.

Пані на всі сани, тільки хвіст волочиться.

Панська ласка до порога.

Панська ласка літом гріє, а на зиму кожуха треба старатися.

Панська ласка, що вовча дружба.

Панська собака по-панськи й гавкає.

Панська хворість — мужицьке здоров’я.

Панський маніфест спиною читали.

Панських груш не руш: як погниють, тоді самі дадуть.

Панські очі завидющі, а руки загребущі.

Пану як треба грошей, так він їх у селян на спині шука.

Плати,  дурний  Іване,  та  подякуй  панам,  що гроші беруть!

По привичці їздить пан  у  бричці,  а  мужик на возі.

Пристав, як пан за подушне.

Про вовка помовка, а чорт пана несе.

Птаха пізнати по пір’ю, а пана по халявах.

Ручно, бучно, а п’яти мерзнуть.

Сама земля панові не родить – мужик робить.

Скачи, враже, як пан каже.

Стрижи пана, як вівцю, на йому шерсть наростає. Не шкодуй панського двора.

Тепер настало панів: кинь на собаку в пана влучиш.

Титулів    повні   шкатули,    пихи    повні    міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять.

То пан хороший, як багато грошей.

Тоді пани добрі, як сплять.

Три пани, два отамани, а один підданий.

Трудно зробиться паном, а то все бери даром.

Убрався в жупан і дума, що пан.

Хоч біда — коли гоп!

Хоч за гріш — та по-панськи!

Хоч копійка в каптані, та на сто рублів чвані.

Хоч на воді, аби на сковороді.

Хоч поганий, та в жупані.

Це ті пани, що в самоварі куліш варять.

Чоботи нові, а підошви голі.

Чоботи скриплять, а горшки не киплять.

Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме.

Чужим потом не нагрієшся

Широкі панські степи, а людям на них тісно.

Який пан, такий його і крам (жупан).