Приказки та прислів`я про погрози

Бачили ми і чули: самі їли й других годували.
Бить та лаять єсть кому, а годувати так нікому,
Будеш ти в мене по ниточці ходить.
Вила гострі, а не один кінець мають.
Він на мене давно ніж гострить.
Давно вже на тебе я зуби гострю.
Дай глянуть, я з тебе  вірьовку скручу.
До його спини треба дубини.
Достанеться тобі і в хвіст і в гриву.
Єсть і на чорта грім.
З великої хмари малий дощ буває.
Завжди трощи, й небо тобі за овечу шкуру покажеться.
Зажену туди, де Роман вівці пасе.
Заспіваєш ти в мене ще й не такої пісні.
І каміня не залишу на цім місті.
Кожна собака гавка, але не кожна кусається.
Кому скрутиться, а тобі змелеться.
Лякай того, хто не бачив нічого.
Лякали щуку, що в озері топить будуть.
На всяку гадину є своя рогатина.
Не   пий,  кума,   дарованого    вина,   бо   дорожче купленого обійдеться.
Не всяка хмара з громом, а хоч і з громом, то може не гряне, хоч і гряне, то не по нас; а як по нас, то може тільки опалить і не вб’є.
Не всякий умирає, хто хворий.
Не забудеш цієї бані до нових віників.
Не лякай попа церквою, він з неї живе.
Не лякай щуку морем, а голого горем.
Не стращай огню кочергою.
Одклади ці млинці на другий день.
Підожди трохи, задам я тобі перцю.
Погано тим вівцям де вовк за пастуха.
Помилить   би   тебе  на  суху  руку та   попарить сухим віником.
Розсердився дід на бабу та наступив рябу жабу.
Сам голий піду, а й тебе без сорочки пущу.
Сам на ладан дише, а ще кулаком маше.
Своїх не стращай, а наші й так не бояться.
Свою голову положу, та й твою з плечей знесу.
Сім бід — один одвіт.
Стрівай піймаю; хіба не дожену.
Стрівай, візьму я тебе в йожові рукавиці.
Там, де лисицею  пройду, так три  роки кури не несуться.
Ти б його нагодував березовою кашею.
Ти в мене взнаєш смак березової каші.
Ти мене пам’ятатимеш, поки світа-сонця.
Ти ще не бачив смаленого вовка.
Узнаєш, чим кропива пахне.
Це ще тільки завдаток, а справа геть дальше.
Щоб тобі дика коза приснилась.
Щоб тобі ні дна ні покришки.
Я тебе виживу, як зайця з куща.
Я тебе заставлю рилом хрін копать.
Я тебе на ніготь — і хрусну, тільки  мокра   пляма буде.
Я тебе так боюся, як торішнього снігу.
Як мало багнета, то дамо й прикладу.
Якби   вовк  за  одно   був   з собакою, то людям і життя б не було.