Приказки та прислів`я про похвальбу та пихатість

Багато галасу даремно.

Багато диму — мало тепла.

Балакає густо, а виходить пусто.

Бачили — невидальце  з фуркальцем!

Було б уже краще, та нікуди: хоч у боки та навприсядки.

В животі солома, а шапка з заломом.

В людях форсить, а дома без хліба сидить.

В мене так: хоч рак, та на тарілці.

Ведмідь у лісі, а шкура продана.

Велика ґуля на рівному місці.

Великої кошари свиня.

Величається, як заєць хвостом.

Він теж не лівшою ніс сяка.

Всякий циган свою кобилу хвалить.

Гора мишу вродила.

Гречана каша сама себе хвалить.

Дай боже нашому теляті вовка з’їсти.

Далеко куцому до зайця.

Дере голову, як попова кобила.

Діла на копійку, а балачки на карбованець.

Дметься, як жаба на кладці.

Добрий товар хвалити не треба.

З великої хмари малий дощ.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

За все береться, та не все вдається.

За нас голими руками не берись.

За тобою скрізь золоті верби ростуть.

Забули воли, як телятами були.

Задер носа — й кочергою не дістанеш.

Задирай    голову    настільки,   щоб   шапка   не злетіла.

Заліз черв’як у хрін та й хвалиться, що йому добре.

Знайте нас:  ми кислиці, з нас то квас!

І півень на своєму смітті гордий.

Калина хвалилась, що з медом солодка.

Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

Криві дрова та добре горять.

Кричала ворона, як вгору летіла, а як вниз, то й опустила крила.

Кричить, як горобці на дощ.

Кулик невелик, а все-таки птиця.

Любується сам собою, як чорт писанкою.

Маленька рибка краще великого таракана.

Ми — кислиці, з нас —квас.

Ми думали, що то сито, а то — обичайка.

Ми думали, що то хлопець, а то — величайка.

На голові (картузі) блищить, а в голові вітер свистить.

На голові густо, а в голові пусто.

0На гривеник покупки, а на карбованець крику.

На словах города бере, а на ділі — жаби боїться.

Надувся, як тісто в кориті.

Нам тільки хліба дай, а розжуєм самі.

Напитав сорок святих без великого посту.

Наша взяла, хоч пика в крові.

Нащо пугачеві дзеркало, коли він і так знає, що гарний.

Не все те золото, що блищить.

Не дивись високо — запорошиш око!

Не задавайтесь на  крупу,  бо в  решеті дірка.

Не лякайтесь, люди добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим.

Не один пес Гривко.

Не родився ще той на світ, щоб себе гудив.

Не хватайся поперед батька в пекло лізти, бо не знайдеш, де сісти.

Нема   краще   понад   мене   та понад  попову свиню.

Ні пава, ні ґава.

Ні хліба, ні муки, аби перстень на руці.

Носиться, як дурень з писаною торбою.

Ото велике «цабе».

Ото, мамо, хвалять нас: чи ви мене, чи я вас,

Пихатий дурному брат.

Пишається, мов кошеня в попелі.

Підіймайте,   свині,   хвости,   бо  глибоко  морем брести.

Пішли наші вгору — по два на шибеницю!

Подай палець, а за руку я й сам візьму.

Поки     хвалько    . нахвалиться,— будько     набудеться.

Полову їсть, а фасону не теря.

Порожній колосок вище всіх стоїть.

Пристало, як свині наритники, або як горбатий до стінки.

Ради красного слівця не пожаліє й отця.

Раз на віку трапилося черв’яку залізти на моркву та й каже:  «Я вище всіх!».

Реп’яхи високі, та чорт їм рад.

Роздайся, море,— жаба лізе!

Роздайся, море,— тріска пливе!

Сама скаже сорока, де гніздо звила. Це значить, що брехлива людина сама себе покаже.

Синиця море запалила,

Скажеш — гоп — як перескочиш.

Сказано: велика птиця — горобець.

Стрівай,  кума, не з тої ноги танцювать пішла. Це так кажуть, коли хотять зупинить на словах брехуна.

Стукотить,  гуркотить — комар з  дуба  летить!

Так зазнався, що й чортові не брат.

Такий хлопець, що батькові штани короткі.

Такий я добрий голий, як ти без сорочки.

Ти б, метелику, не дуже пишався, сам учора гусінню був!

Ти з бородою, та й ми самі з усами.

Тяглися за панами, та й зосталися з драними штанами.

У нас так ведеться, що хата віником мететься.

Хвалений борщ надвір виливають.

Хвали мене, губонько, бо тя роздеру.

Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця,  та ніхто тому не вірив.

Хвальба сорочки не дасть.

Хвальби. повні торби, а вони порожні.

Хвастала кобила, що з возом горшки побила.

Хвастун — пустий чоловік.

Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то два дадуть.

Ходить, як індик переяславський.

Хоч куліш, та виделками.

Хоч не має бариша, так слава хороша.

Хоч погано покраяний, але міцно зшитий.

Хто хвалиться, той кається.

Хто чим несеться, на тому й  підсковзнеться.

Чи й не справу вчинив: на свиню хомут надів.

Чим більше кицьку гладиш,   тим   вона   вище горб підіймає.

Чобіт рипить, а в горшку не кипить.

Чужого не гудь, свого не хвали.

Шапка сім рублів, а каша без крупів.

Що комар, то й сила.

Що ти за велика цяця?

Як дав, так з очей іскри посипались.

Як не дмись, жабо, а до вола далеко.

Якби йому довгий хвіст, то сам би собі   боки повідбивав.

Якби на кропиву не мороз, то чорт знає що з нею й робить.

Якби свині роги, всіх людей би поколола..