Приказки та прислів`я про попів

«Поможи,  боже!» — «А  ти   не   лінуйсь,   небоже! ».

Аби люди, а піп буде.

Безмен не попова душа — не одурить.

Бог то бог, та не будь і сам плох.

В попа здачі, а в кравця остачі не питай.

В середу постила, а кобилу вкрала.

Говіє, а у рот віє.

Добре жити попам та котам.

Дурний піп — дурна його молитва.

Заїла попа грамота.

Знехотя піп порося з’їв.

І в соборних попів не без клопів.

І злодій просить бога, щоб украсти.

Коли б то   можна  бути зимою котом,  літом  пастухом, а на великдень попом.

На бога покладайся, а розуму тримайся.

Напали, як чорти на попа.

Не все до бога — треба й до розуму свого.

Нема нікому так добре на світі, як попові та котові.

Обернися, порося, на карася!

Паки і паки порвали попа собаки, а якби не дячки, порвали б на клочки.

Піп з кадилом, а чорт з тютюном.

Піп та дяк звикли на дурняк.

Піп та півень і не ївши співають.

Піп тричі вінчається, а жінка одна.

Піп у дзвін, а чорт в калатало.

Піп у приході,— що вареник у маслі.

Піп умре — попадя  в   старці;   попадя умре — піп у ченці.

Піп хоче великого приходу, а сам жде хоч би хто скоріше вмер.

По попові дзвонять, а попадю з села гонять.

Попа вівтарем не лякай.

Попа та дурака в передній куток сажають.

Попівські жнива, як земля нежива —у великий піст. У піст попам великий дохід від тих, що говіють.

Попівські очі та вовчий рот—бездонна яма.

Попові раз оженись, а на увесь вік закайся.

Стали були до вечерні дзвонить, та попадя не велить.

Такий світ настав, що й піп засвистав.

Хватився монах, коли смерть в головах.

Що нам не мило, те попові в кадило.

Що піп, що  кіт — одно: той  годується  з   людей, а той з мишей.

Що попові, що котові — живуха одна.

Який піп, така його й молитва.

Якій піп, така й парафія.