Приказки та прислів`я про позички

Без боргу жить — панство, а в боргах — підданство.
Бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере.
Бери борг, чим дають, а не чим хочеться.
Борг не велик, а лежать не велить.
Борг не реве, а спать не дає.
Борг, що сажа: трошки торкнись — увесь чорний будеш.
Борги пам’ята не той, хто бере, а той, хто дає.
В борг давать, — доведеться й вугіллям збирать.
В борг не брав, хоч гол, так прав.
В боргах, що в морі: ні дна, ні берега, ні сну, ні спокою не видко.
В боргах, як у шовках.
В боргу, як у морі: ні дна, ні берега.
В позику жінка ніколи не дається, а коняка дивлячись по чоловікові.
Взайми отдай, та сам позичай.
Віддай гроші руками, а ходи по них ногами.
Віддам на святий адам.
Віддать борг скоріше — буде веселіше.
Візьмеш личко, а віддаси ремінець.
Вір бороді, а порука — в воді.
Всьому знай міру — і не позичай на віру.
Голод мучить, а борг сушить.
Гріхи — плачем, а борги — платежем.
Дай на три дні — візьмеш злидні.
Боржник весело бере, а сумно віддає.
Друга не теряй: грошей не позичай.
Заплатиш борг скоріш, так буде веселіш.
Знай толк — не давай п’яному в борг.
І грошей дає, ну й шкуру дере.
Кланялись тобі  позичаючи,   накланяється  й ти, поки збереш.
Коли біда, не йди за грішми до хама, краще піди до пана.
Коли позичив — знаю, а коли віддам — хто-зна.
Краще без вечері лягати, та без боргів вставати.
Краще горе перенеси, а в борг не проси.
Легше брати, чим віддавати.
Ліпше без вечері   лягати, та без   боргів уставати.
Мій батько нікому не винен: у того позичить, а тому віддасть.
Не  позичай,  бо  злий   обичай:   як   віддає,   то ще й лає.
Не віддам п’ятака, не повірять і рубля.
Не думай, як би взять, а думай, як би віддать.
Не позич грошей, посердиться трохи, а позич, то посваришся назавжди.
Ні на що не уповай, а мерщій борги віддавай.
Перш за все борг віддай, а тоді вже й про себе дбай.
Платить винуватий, а не багатий.
Плут — хто бере, а дурень — хто дає.
Позика тягне за язика.
Позича — сміється, а платить, то плаче.
Позичаєш чуже, а віддавати своє прийдеться.
Позичати всі охочі, а віддавати немає мочі.
Позичений хліб їж та й оглядайся.
Поклони за поклони віддавай: кланялись тобі позичаючи, накланяєшься й ти збираючи.
Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве.
Своєму позич, то не згадуй, бо ще й вилає.
Святий звичай не позичай.
Старий борг зібрать, — що клад найти.
Старість — не радість; борги — не користь.
Узяв у чорта рогожу, а віддам кожу.
Умій взять, умій і віддать.
Хоч десь, хоч там перехвати, а борги заплати.
Хочеш ворога нажить — позич йому грошей.
Хочеш з приятеля зробить ворога — позич грошей.
Хочеш посвариться — позич грошей.
Чуже личко ремінцем платиться.
Що винен — віддать повинен.
Що винен — не спорю, віддам — не скоро.
Як   позичає, так:   сватоньку,   сват;  позичив,   так і чорт не брат.
Як бабі тяжко родить, так скупому борги платить.
Як гроші беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають.
Як гроші позичає,  щодня двору не минає; а як прийде пора віддавати, начне і двір минати.
Як не вертись, а взяв, то розплатись.
Як не вертись, а з позикою розплатись.
Як позича, — не стісняється, а як віддавати, то ховається.
Як позичає, — себе лає, а як віддає, то того, хто дає.
Як позичає, то всіх богів викладає, а як віддає, то батька й матір з ями викидає.
Як позичають — вихваляють, а як віддають, то як не б’ють, так лають.
Як позичають — одна пам’ять, а як віддають — друга.
Як позичають, то очі солов’ячі, а як віддають, то свинячі.
Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери.
Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили.
Як у борг не дать, так і на гроші не продать.
Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей.