Приказки та прислів`я про питво

Випий три, та вуса протри.

Випий чайку — забудеш тоску.

Від чарочки вина не заболить голова.

Від чаю п’яний не будеш.

Вода — всьому голова.

Вода — мати, а хміль — батько.

Воду п’ють, а голова з похмілля болить.

Горілка — не дівка, здоров’ю злодійка.

Горілка веселить, та від неї голова  болить.

Горілка єсть — хазяїну честь.

Горілка з ніг валить.

Горілка мене родила, горілка хрестила, вона мене і в гроб ужене.

Горілка така вода, що з убогого зробить багатого, а з багатого злидня.

Горілочка — тума, зведе хоч кого з ума.

Горілочка, як дівочка: попробуєш, то ще схочеш.

Де п’ють, там і ллють.

Де чарка, там і сварка.

Джерельна вода — не біда.

Добра вода, що не мутить ума, а горілка, як та дівка,— хоч кого підведе.

Ех, з корицею, з гвоздицею, з лимонною коркою — призволяйся.

З ним пива не звариш.

З чужого похмілля голова не болить.

Зібравши миски, наливай чарки.

І мутну воду п’ють у непогоду.

Келих радить, келих водить. Келех — велика чарка.

На пиво вино — вредне воно, а на вино пиво — лий сміло.

Наш Хома п’є до дна.

Не винце, так пивце, аби мокре було.

Не п’ється, не ллється і в чарці не остається.

Не пий вина, так і не зійдеш з ума.

Не хвали пиво розливши, а хвали розпивши.

Перша — задериха, друга — невпустиха.

Перша  чарка вина — прибавить ума, а четверта та п’ята поведе до ката.

Перша чарка — на здоров’я, друга — на веселощі, а третя — для сварки.

Перша чарка колом, друга — соколом.

Перша чарка, перша палка.

Перший келешок як по льоду, другий як по меду, а третій не питай, тільки давай.

Пив би пиво, та в кармані диво.

Пиво — не диво, мед — не хвала.

Пиво—не диво і мед—не брат.

Пий воду до дна, вона не зведе з ума.

Пий пива більше, пузо буде товще.

Пий скільки хочеш: шинкар в одвіті не буде.

Пить до дна — не бачить добра.

Пить пиво не біда; любить дівку без вреда.

Пить пиво, а не брагу; любить дівку, а не бабу.

Пить та жениться — зарік не годиться.

Пішла горілка по животу, як брехня по селу.

По бабі і брага; по бразі і слава.

По козацькому звичаю, п’ють горілку до чаю

По нашому звичаю, п’ють горілку до чаю.

По старинному обряду — п’ють дві зряду.

По чарочці потягнем, покійничків пам’янем.

По чарці, по чарці, та вп’ять   по п’ять, та всім по сім.

Погано п’ється, коли у чарці зостається.

Поставивши тарілки, дайте по чарці горілки.

Прощай розум, як з горілкою зустрівся.

П’ють для людей, а їдять для себе.

Сидиш у ряду,— рядову й пий.

Скільки води не пий — п’яний не будеш.

То не диво, що дядько зварив пиво.

У празника два невільники: одному хочеться пить, та нема за що купить, а другому дають, та не хоче пить.

У тебе мабуть собачий ніс; тільки чарочку підніс, а його біс приніс.

У чарках більше людей умира, чим у морі потопа.

Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, чого ж від неї, ледачої, голова болить.

Хто багато п’є, той сам себе б’є.

Хто не п’є до дна, той не бажає добра.

Хто п’є багато вина, той зійде з ума.

Хто п’є вино, уб’є його воно.

Хто по повній випива, той під тином спочива.

Чоловік не скотина — більше відра не вип’є.

Як за чарку, так і за сварку.

Як п’ють, то минають, а як б’ють, то з мене починають.