Приказки та прислів`я про релігію

Аби ціла голова, бог шапку дасть.

Багато бог чує, та не все бачить.

Бог знає, кого на розплід покинуть.

Бог не попустить,— свиня не з`їсть.

Бог нитки сучить, як жінка пряде.

Бог терпів, та нам не велів.

Бог то бог, та не будь і сам плох.

Богу молись, а до берега гребись, бо втонеш.

Богу молись, а сам трудись, бо зголоду здохнеш.

Дай боже, хліба-солі: всього вдоволі.

Дай, боже, з розумним знайти й загубить.

Дай, боже, здоров’я повен живіт.

Дай, боже, тобі повні груди здоров’я, щоб нікуди було й дихати.

Дай, боже, щоб наші вороги рачки лазили.

Де просто, там ангелів зо сто, а де мудро — там і без них обійдеться.

За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере.

Змилувався бог над раком, дав йому очі, та не там де треба.

Кажи: господи, подай, а сам руками хапай.

Коли бог розуму не дав, так руками не махай.

На бога надійся, а сам не зівай.

На щирого бог посилає гостя, а на скупого — злодія.

На язиці бог, а в душі чорт.

Пошли, господи, з неба, чого кому треба.

Святий та божий —на чорта схожий.

Сотворив бог три зла: чорта, бабу та козла.

Тоді бог дасть, як сам заробиш.

У піст м’яса не їсть, а людьми закушує.

Як не дасть бог смерти, то не візьмуть і черти.

Який бог помочив, той його й висушив.