Приказки та прислів`я про сердитих

Ангельський голосок, та чортова думка.

Баба з кованим носом.

Безрогий віл і ґулею б’є.

Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків.

Будь  сердитий — прокленуть;  будь же добрий — проглинуть.

Від погляду молоко кисне.

Від чорта хрестом, від свині кописткою, а від злого чоловіка нічим.

Вільно собаці й на владику гавкать.

Він тебе і в ложці втопить.

Гадюка як не вкусить, то засичить.

Гнів людину сушить.

Гол, як сокол, а гострий, як бритва.

Двоє сваряться,—то винен розумний.

Дивиться, як собака на висівки.

Дивиться, як чорт на попа.

Добрий, як баранчик, а пововчому виє.

Дома казиться, а в людей з ума сходить.

Драчливий півень ситий не буває.

Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.

Жив би й тихо, та від людей лихо.

Жив собакою, і околів псом.

Живуть, як собака з кішкою.

За волоса, та на небеса.

За лучинку знайде причинку.

Зверху   святий та божий, а в середині на чорта похожий.

З’їв би, не посоливши.

Зла іскра поле спалить і сама згине.

Зле, як зінське щеня.

Злий плаче од злості, а добрий од радості.

Злості повні кості.

Кібчик птичка невеличка, та пазури гострі.

Коли той день прийде, що в тебе серце трісне.

Ладять, як собака з кішкою.

Лайка не дим, очей не поїсть.

Лайка не смола, а сажі рідня, хоч не пристає, так замаже

Лаяться-лайся, а рукам волі не давай.

Ледве від сімох відгавкалась.

Людина сердита, що посудина розбита.

Молоді   лаються-тішаться,   а   старі   лаються-бісяться.

На зло мамці хай ніс відмерзне.

На зло моїй жінці нехай мене б’ють.

На сердитих воду возять.

Надувся, як півтора нещастя.

Надувся, як сич на мороз.

Не з доброї муки зліплений.

Не клади в рот руки без рукавиці, бо відкусить.

Не сердься, бо печінка лопне.

Ну й сердитий, мабуть на молодику родився.

Ну й тиха: постав на воротях і гони череду — не піде!

Очі грають, а зуби скакають.

По парі пізнати, чим серце кипить.

Простий, як свиня, а лукавий, як гадюка.

Пушить його на чім світ стоїть.

Розпорощалась, як квочка на яйцях.

Сам на ладан дише, а на другого яму копа.

Сам себе раз у рік любить.

Сама б собі на це їсти не дала.

Сердите не буває сите.

Сердите, аж у роті чорно.

Сердиться та дметься, — то в нас так ведеться.

Сердиться та дметься, дума, що минеться.

Сердиться, ніби йому пес ковбасу з’їв.

Сердиться, ніби я йому батька вкрав.

Сердиться, що не тим боком корова почухалась.

Серце з перцем, а душа з часником.

Серцем города не візьмеш.

Словом, як листом,  стеле, а ділом,   як голками, коле.

Словці з маслом, та думка чортова.

У кого багато серця, з того мало толку.

У сердитого й коліна гострі.

У сердитого й серце дурне.

Хоч розірвався, а не піддався.

Хоч сам голий піду, але й тебе як бубон пущу.

Хто з великим сердцем, нехай їсть борщ із перцем.

Хто кого поза очі лає, той того й боїться.

Хто часто сердиться, той скоро вмре.

Чорта не бійся, а від лихого чоловіка тікай.

Шаленая муха вкусила за вухо.

Щолчками починається, а кулаками кінчається.

Ядзя з пекла родом.

Як гляне, так і ліс в’яне.

Якби міг, то в ложці води утопив би.

Якби на кропиву не мороз, вона б іще жалила.

Якби свині роги, весь мир переколола б.