Приказки та прислів`я про вередливих

А мені хоч з-під нігтя виколупай!

Баба з воза—кобилі легше.

Без кінця воду варить.

Вередуєш, як старець гривнею.

Ви мене просіть, а я ніби не хочу.

Вибирала дівка, та вибрала дідька.

З ним тяжко жить, бо йому й чорт не вгодить.

Забажалося печеного льоду.

Захотілось — запрягайте,     розхотілось — випрягайте!

Захоче — на гору доскоче, а не схоче — з гори не скоче.

Знала кобила, нащо воза побила — щоб новий був!

Іще той ся не вродив, щоби йому догодив.

Командує, як свиня мішком.

Мабуть, з лівої ноги встав.

На гору важко, а з гори шпарко.

На печі гаряче, а на лавці тісно, на лежанці пече, а на полу смішно.

На тобі гріш, купи рака, звари юшку та з’їж, рака продай, а мені гроші віддай.

Не командуй мною, як чорт болотом.

Не хочу в ворота, розбирайте тин!

Не хочу, я думав, що нема!

Невигода – нашій бабці ні на печі, ні на лавці.

Недогода бабиній дівці! Захотілось мерзлого в петрівку!

Ні в поле не бери, ні вдома не лиши.

Сип борщ, клади кашу, подай пить.

Сирого  не їм, печеного – не хочу,  вареного не можу.

Сім п’ятниць на тиждень.

Та он, на печі, бери їж!

Того мені бажається, чого вдома не мається.

У кого г.. но в роті, тому все погане.

Удень душно, а вночі кусаються комарі.

Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами.

Хоч того самого, аби в другу миску.

Хочу пирогів, а нема!

Хто перебирає, той голодом перемирає.

Шукає з-під дохлого коня підкову.

Як хоче — сокоче, а як не хоче — кудкудаче.

Який тебе ґедзь напав?