Приказки та прислів`я про закон

Без стовпів забор (тин) не стоїть. Потреба закону.

В яке стадо залетів, так і каркай. Всяка птиця свою пісню співа.

Всі по містах, як горобці по гніздах.

Всякий кравець на свій аршин.

Всякий піп по-свойому й співа.

Де закони виповняють, там усі праві бувають.

Дурням закон не писаний.

Закон — не огонь: водою не заллєш. Закону грошима не зламаєш.

Закон — не ціпок: через коліно не поламаєш.

Закон города держить.Города — державу.

Закон для громади, що віжки для коня.

Закон і горе, що гора та море.

Закон, як дишло, куди схочеш—туди й верни.

Закон, як павутина: жміль проскочить, а муха заплутається. Чміль — заможний; муха — бідний.

Закони виконується з примусу.

Закони добрі, та судді лихі.

Закони назад не пишуться.

Звичай — другий закон.

І сліпа коняка везе, як видющий на возі сидить.

Кожен молодець на свій образець.

Кожна дзвіниця має свої дзвони.

Між попами —піп; між дяками — дяк; між вовками— вий по-вовчи; між свинями — хрюкай посвинячи.

Між воронами — будь вороною; між солов’ями — співай соловйом.

Між який нарід попадеш, того й шапку надівай.

На віжках і коняка розумна.

На чиїй землі живеш, того народу й закони шануй.

На чиїй землі стоїш, того й воду пий.

Не сам гвіздок лізе в стіну: його молотом б’ють.

Не слід і законів писать, коли їх не сполнять.

Нужда законів не знає, а через них шагає.

Попав між вовків,— вий пововчи.

Попав між собак,— не хоч гавкать — мовчи, а все таки хвостом крути.

Про горе законів не пишуть.

Суворий закон винуватих творить.

У ворон — воронячий закон.

У всякім подвір’ї своє повір’я.

У всякого Мирона свої норови.

У всякого Мусія своя затія.

У всякої Пашки свої замашки.

У Сидора звичай, у Петра свій.

У чужий монастир не сунься із своїм уставом.

Хто не знає законів, той тільки не порушує їх.

Чий хліб жуй, того й закон шануй.

Що город, то й норов.

Що город, то народ; що монастир, той устав.

Що город, то норов; що двір, то й говір.

Що край, то звичай; що сторона, то новина.

Яка країна, такий і закон.