Приказки та прислів`я з антонімами

Багатий бідного не знає.

Багатий їсть, коли що схоче, а вбогий — коли що трапиться.

Багатий хитрий на гроші, а бідний на видумки.

Багатий ходить до бідного літом, а бідний до багатого взимі.

Багатій не дивиться, чим убогий живиться.

Багато диму — мало тепла.

Багато нового, та мало доброго.

Багатого проводять, щоб не впав, а бідного щоб не вкрав.

Багатому — щастя, убогому — діти.

Багатому життя, а бідному виття.

Багатому і в будень свято, а вбогому і на Паску піст.

Багатому і під гору вода тече, а бідному в долині треба криницю копати.

Багатому свято, а бідному діла багато.

Багатому щастя, а вбогому трясця.

Багатство дме, а бідування вдвоє гне.

Багатство ум родить, а бідність і той, що був, губить.

Багач їсть у середу лучче, як бідний у Великдень.

Багач не відає, що бідний обідає.

Багач норовить, як би бідного з ніг збить.

Багач ся дивує, чим бідний діти годує.

Багачеві прибиль, а біднякові загибель.

Балакає густо, а виходить пусто.

Без збутку — не бачить прибутку.

Бережи чуже, неначе око своє.

Бери здалеку жінку; купуй зблизьку корівку.

Бий свій свого, щоб чужий боявся.

Бідний мужик і хліба не їсть, а багатий і мужика з`їсть.

Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.

Бідному з багатим судиться,— то краще в морі втопиться.

Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків.

Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.

Більше діла — менше слів.

Більше їж, а менше говори.

Близька соломка, краще далекого сінця.

Боржник весело бере, а сумно віддає.

Борода, як у старого, розуму, як у малого.

Боязливому по вуха, — сміливому по коліна.

Брехень багато, а правда одна.

В добрім житті кучері в’ються, а в поганім — січуться.

В панські ворота широко ввійти, та вузько вийти.

В чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не замічає.

Велика риба маленьку цілою ковтає.

Високо літаєш та низько сядеш.

Від малих дітей голова болить, а від великих серце.

Від сердитої жінки — постарієш, а від доброї — помолодієш.

Всяк хоче взять, а ніхто не хоче дать.

Гірка робота, а солодкий хліб.

Гірко поробиш — солодко з’їси.

Говорить прямо, а робить криво.

Гроші йдуть до багатого, а злидні до бідного.

Далеко, та легко; а близько, та слизько.

Де гроші говорять, там правда мовчить.

Де м’яко стелять, там твердо спать.

Де не було початку, не буде й кінця.

Де прибуток, там і витрата.

Де розумному горе, там дурному сміх.

Де чоловік старий, а жінка молода — там рідко згода бува.

День довгий, а вік короткий.

Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді — не будеш хворіть, будеш довго жить.

Дивиться вподовж, а живе впоперек.

До собаки підходь ззаду, а до коня — спереду.

Добра жінка — весілля, а лиха — погане зілля.

Добра порада виведе, а погана заведе.

Добре говорить, а зле творить.

Добре далеко розходиться, а лихе ще й далі.

Добре найнявся: дають ранком води, а ввечері і пити.

Добрі діти — доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.

Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.

Добро довго пам’ятається, а лихо ще довше.

Дурень киснить, а розумний мислить.

Дурний розумного, а п’яний тверезого не любить.

Дурний сватає, а розумний заміж бере.

Дурням літом — не жарко, а зимою — не холодно.

Жили ж старі дурні — поживуть і молоді.

З великої хмари — малий дощ.

З добрим поживеш — добре й переймеш, з лихим зійдешся — й свого позбудешся.

З добрим поживеш, добро переймеш, а з лихим зійдешся, того й наберешся.

З лихою жінкою сварка та розлад, а з доброю і без грошей лад.

З поганої трави не буде доброго сіна.

З п’яним полаюсь, а з тверезим помирюсь.

З чим прийшов, з тим пішов.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

За малими дітьми не з`їси, а за великими не зносиш.

За розумним чоловіком — дурна жінка розумна.

Захотілось — запрягайте, розхотілось — випрягайте!

Знаєш — кажи; не знаєш — мовчи.

Знай більше, а говори менше.

Золото —не мудрець; убогість —не дурень.

Йди скоро — наженеш горе, йди тихо — тебе нажене лихо.

Йдучи по чужу голову і свою неси.

І сліпа коняка везе, як видющий на возі сидить.

Із щастя та горя скувалася доля.

Корову на двоє розрубали: зад доїли, а перед у борщі варили.

Котрий собака багато бреше, той мало кусає.

Краще з розумним загубити, як з дурнем найти.

Краще з розумним у пеклі, чим з дурнем у раю.

Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

Краще погано їхати, ніж хороше йти.

Краще своє латане, ніж чуже хапане.

Ластівка день починає, а соловей кінчає.

Легше брати, чим віддавати.

Лихий доброго псує.

Ліпше своє мале, ніж чуже велике.

Ловись, рибко, велика й мала.

Любов робить розумних дурними, тихих — буйними, а сердитих — смирними.

Маленька праця краща за велике безділля.

Малі діти не дають спать, а великі не дають і дихать.

Малі діти несуть в хату, а великі — з хати.

Матері своїх дітей жаль: хоч найменшого, хоч найбільшого.

Матері свої погані діти — гарні.

Менше базікай, а більше слухай.

М’яко стеле, та твердо спать.

На чужий коровай очей не поривай, а раніш уставай, та свій затівай.

На віку, як на довгій ниві, всякого трапиться, всякого хліба ізкуштується — і твердого, і м’якого.

На сміливого собака гавка, а боязливого рве.

На чорній землі білий хліб родить.

На чужий коровай очей не поривай, а про свій дбай.

Наш піддячий любить борщ гарячий, а як голодний, їсть і холодний.

Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.

Не думай, як би взять, а думай, як би віддать.

Не кидай живого, не шукай мертвого.

Не плач, як загубиш; не радій, як знайдеш.

Не стидно мовчать, коли нема чого казать.

Ну й ніс — для празника ріс, а в будень носить.

Передні колеса коняка везе, а задні самі котяться.

Пізня пташка очі продера, а рання уже носок витира.

Після війни завжди мир буває.

Поганеньке ремесло краще доброго злодійства.

Позича — сміється, а платить, то плаче.

Позичати всі охочі, а віддавати немає мочі.

Поки дурний наговориться, а розумний наробиться.

Поки розумний думає, то дурень уже робить.

Порожня бочка гучить, а повна — мовчить.

Почав за здравіє, а скінчив за упокой.

Правда та кривда, як вогонь та вода.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — немає й родини.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки.

Ранній пізньому не кланяється.

Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.

Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся.

Розумна голова сто голів годує, а дурна й себе не прокормить.

Розумний суму грошей наживе, а дурень усе проживе.

Розумний допитається, а дурень ніколи.

Розумний не подивує, а дурний не побачить.

Розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.

Розумному натяк, дурневі кийок.

Розумному сину не збирай, — сам наживе, а дурному не зоставляй, — усе проживе.

Свій хліб лучше чужого калача.

Свого не забувай, а чужого не займай.

Свої не сватають, а чужі старостів не шлють.

Своя рогіжка, краще чужого килима.

Син батька дурніший — жалість, а син від батька розумніший — радість.

Син батька розумніший — радість, а брат брата розумнішій — зависть.

Ситий голодного не розуміє.

Скупий складає, а щедрий споживає.

Слабкий з дужим не борись, голий з багатим не дружись.

Совісті менше — грошей більше.

Солдати,  що малі  хлоп’ята:  багато дай,  поїдять, і мало дай — наїдяться.

Старість — не радість, та й молодість не користь.

Старість — черепашкою, а молодість — пташкою.

Суд і прямий, та суддя кривий.

Сумний грудень і в свято, і в будень.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май —буде хліба врожай!

У багатого багато калача — діти плачуть, у бідного нічого немає — діти скачуть.

У багатого живіт росте, а в бідного — горб від роботи.

У гіркої біди нема солодкої їди.

У дурного розумний, як більмо на оці.

У хлібороба руки чорні, зате хліб білий.

У хорошої жінки і поганий чоловік буде молодцем.

Умій взять, умій і віддать.

Умний любить учиться, а дурень — учить.

Умний мовчить, коли дурний ворчить.

Умний научить, дурак намучить.

Умний слова побоїться, а дурневі й батіг не поможе.

Умний смиряється, а дурень надувається.

Умного пошли—одно слово скажи, дурака пошли— три скажи та й сам за ним піди.

Умному тільки кивни—вже й догадається, а дурака й по спині потягни — все рівно дурак.

Хороша жінка — кам’яна стінка,  а зла — горе ще й біда.

Хороша жінка — чоловікові слава, а лиха — згуба.

Хоч пироги пісні, так слова масні.

Хочеш миру — готуйсь до війни.

Хочеш собі добра — не роби нікому зла.

Хто багато обіцяє, той мало дає.

Хто багато очей має, той мало бачить.

Хто грамоти вміє, менше сіє, більше віє.

Хто хоче більше знати, треба менше спати.

Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші.

Чим  розумний  стидається,  тим  дурний  величається.

Чужого доброго не гудь, а свого поганого не хвали.

Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.

Я твоє багатство   переживу, а ти мого вбожества не переживеш.

Як багатий, так «здоров був!», а як бідний – «бувай здоров!».

Як бідний плаче, ніхто   не   бачить, а багатий скривиться — усяк дивиться.

Як позичає, то всіх богів викладає, а як віддає, то батька й матір з ями викидає.

Як позичають — вихваляють, а як віддають, то як не б’ють, так лають.

Як позичають — одна пам’ять, а як віддають — друга.

Як позичають, то очі солов’ячі, а як віддають, то свинячі.

Як рік сухий—купуй бджілку, а  коли  мокрий — корівку.

Як умре бідняк, то йде піп та дяк, а як умре багатир, то збирається весь мир.