Багато спільного з прислів'ями та приказками мають загадки. Їх об'єднує насамперед метафоричність, що ґрунтується на спостереженнях над природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу. Переносне значення вислову дозволяє іноді вживати загадку як прислів'я («Прийшов хтось, узяв щось, бігти за ним, не знаю, за ким»). Через те здавна встановилася традиція об'єднувати обидва жанри у спільних збірниках.
Порівнюючи обидва жанри, можна зробити висновки про те, що в загадках відбились погляди народу на природу й навколишню обстановку; в прислів'ях — уся життєва мудрість і моральне обличчя простої людини. У загадці, більш давній за формою та походженням, відкрився повний простір для творчої фантазії народу; у прислів'ї — для його здорового глузду і критики.
Однак загадки мають свою специфіку: суть її полягає в тому, що у загадках у завуальованій, алегоричній формі зашифровано якийсь предмет чи явище і треба відшукати його первісне значення.
Загадки — це стислі поетичні твори, в основі яких лежить метафоричне запитання. Для того щоб дати на нього відповідь, потрібно вміти зіставити життєві явища на основі їх спорідненості чи подібності. Іноді ця подібність обмежується кількома або навіть однією якою-небудь ознакою,— отже, розгадування вимагає не тільки певної суми знань, а й спостережливості, кмітливості, уміння бачити спільне в конкретному й абстрактному. Простежуючи шлях утворення переносного значення предмета чи явища, можна побачити, що його першопочаток — у реальності, навівши такий приклад: люди побачили, що небеса подібні до чаші тільки після того, як почали робити такі чаші на землі. Отже, не можна вказати жодного абстрактного поняття, основою якого не служила б реальність.
Народні загадки якраз і відбивають реальне життя,— процеси праці, господарювання, побут. Ця реальність відбита і в тій частині загадки, яка говориться при загадуванні, і в тій, яка малася на увазі — у відгадці.
Умінню відгадувати загадки в давні часи надавалося дуже великого значення,— воно було мірилом мудрості і розуму. Від цього вміння залежала подальша доля людини, а іноді ставилося на кін її життя.