Догори

foto1 foto2 foto3 foto4 foto5
Кажуть, що друзі пізнаються в біді, а як на мене, і в радощах вони теж пізнаються. Ч.Айтматов. Дружба подвоює радощі і скорочує навпіл горе. Ф.Бекон (Афоризми)
День довгий, а вік короткий. Дивиться вподовж, а живе впоперек. Живи надвоє: і до віку і до вечора. Живи просто, проживеш років зо сто. Жили ж старі дурні — поживуть і молоді. (Приказки по темам)
Багато пастухів — поганий догляд. Коли хочеш добре спати, стережися позичати. Краще бути бідному та в шані, ніж багатому та в ганьбі. Не бий коня без пуття — може хвицнути. (приказки інших народів)
...Бренн узяв свій важкий меч і кинув його на шалю терезів. — Що це означає? — спитали римляни. Бренн відповів: — Це означає: горе переможеним! І ці слова Бренна згодом стали крилатими. (Крилаті вислови)
Літом одягається, а на зиму одежі цурається. Уночі гуляє, а вдень спочиває, Має круглі очі, бачить серед ночі. Летить — пищить, сяде — мовчить. Хто його вб'є, той свою кров проллє. (Загадки)

Українські афоризми

dj ................................ ................................ ................................ Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цуpайтесь.. ................................ ................................ ................................................................

Вислови Афоризми Загадки

vislovi.in.ua

Головне меню


Лічильник

 

 

 

Трагічна доля спіткала царя міста Сіпіла, сина Зевса Тантала. Він володів величезними багатствами: йому належали золоті родовища, безліч овечих отар і табунів коней, прекрасні сади й виноградники. Боги любили Тан­тала, вони часто відвідували його палац і кликали до себе на Олімп, де садовили за святковий стіл.

І Танталові здалося, що він — майже бог. Він став го­дувати своїх друзів священною їжею богів — нектаром і амброзією. Тантал переказував приятелям розмови богів на Олімпі. Коли Зевс якось спитав сина, що б він хотів одержати від нього, гордий Тантал відповів, що йому нічо­го не треба і він не потребує ласки Зевса.

Розсердився Зевс на зухвальця, та цього разу вирішив його не карати. Кари громовержця Тантал зазнав тоді, коли вчинив страшний злочин. Він вирішив перевірити, чи справді боги Олімпу все знають. Для цього він убив свого сина і подав його м'ясо богам, вихваляючи смак прекрас­ної печені. Боги все зрозуміли й нерухомо сиділи за сто­лом. А потім поклали м'ясо й кістки в казан, поставили на вогонь, і Гермес оживив Танталового сина своїми ча­рами.

За цей злочин Зевс кинув Тантала в підземне царство, де його прирекли на страшну муку. Тантала поставили серед річки у чисту, прозору воду, яка доходила йому май­же до рота. Та як тільки він нахиляв голову, щоб ковтнути води, вона зникала. З берега до Тантала простягали обваж­нілі віти яблуні, груші, грона винограду звисали над ним. Та тільки торкнеться він хоч найменшої ягідки, як налітає вітер, розгойдує віти — і Тантал уже не може до них до­тягтися. А над головою Тантала ледве тримається велика скеля, яка от-от розчавить його. Так страждає Тантал у підземному царстві. Вислів «Танталові муки», що означає страждання, які терпить людина від усвідомлення близькос­ті бажаної мети і неможливості її досягти — став крилатим.