Приказки та прислів`я про хліб

Багато снігу — багато хліба.

Без солі, без хліба—немає обіда.

Без хліба —не обід; без капусти — не борщ.

Без хліба половина обіда.

Бублик — не хліб.

Будем постити, як хліба не стане.

Весна днем красна, а на хліб пісна.

Галушка та лемішка — хлібу перемішка.

Глибше орати — більше хліба мати.

Давайте, що попало, як не хліб, то сало.

Де оре сошка, там хліба трошки.

Держи хліб на обід, а слово на одвіт.

Добрий хліб, коли нема калача.

Дурне й сало без хліба!

Житній хліб —пирогів дід.

Зима без снігу — літо без хліба.

З’ївши калач, знов берися до хліба.

Книш — не пиріг.

Лісу — хоч бійся, води — хоч мийся, а хліба — хоч плач.

Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець — та й ситий чоловік.

Люди мруть не від хліба, але від голоду.

Май холодний — рік хлібородний.

На чорній землі білий хліб родить.

Не буде хліба, не буде й обіда.

Не всякий паше, хто хліб їсть.

Не кожен хліб приробля, а кожен його їсть.

Не спиться — хліб сниться.

Нема хліба — їж пироги!

Паляниця — хлібова сестриця.

Поволі, хлопчику,— раз хліба, два рази борщику.

Поки хліб та вода, то ще не біда.

Риба—вода, ягода—трава, а хліб—всьому голова.

Святий боже, святий кріпкий, нема хліба ані дрібки.

Хліб — батько, вода — мати.

Хліб — головна їжа.

Хліб глевкий —на зуби легкий.

Хліб за шлунком не ганяється, а шлунок за хлібом.

Хліб —над усею їжою пан.

Хліб та вода — то козацька їда.

Хліб та вода —спасена їда.

Хліб та сіль, стриб та й сів.

Хліб, та вода — бідного їда.

Хліб—батько; вода—мати.

Хлібом кормлять, а стеблом очі колять.

Що до чого, а борщ до хліба.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.