Приказки та прислів`я про нетямущість

Баба ворожила і на двоє положила: або дощ, або сніг, або буде, або ні.

Був у Римі, та й папи римського не бачив.

Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Винувата діжа, що не смакує їжа!

Вміла готувати, та не вміла подавати.

Воно б добре, та нікуди не годиться.

Все ж таки ми! Хоч вовки коня з’їли, так ми воза не дали.

Господиня: три городи — одна диня.

Де вже нашому теляті та вовка піймати!

Де не повернеться, золоті верби ростуть.

З його помочі, як з осики груш!

З неба зорі хватає, а під носом не бачить.

За вкус не берусь, а гаряче буде.

За деревами й лісу не бачить.

Забив, як ведмедя жолудь.

Замкнув   вовка   межи   вівцї — нехай   тюрму знає!

Заробила Гадка бісового батька.

Заспівав, як порося у тину.

Здібний, як віл до карети.

Знайшов сокирку під лавкою.

Зробив — на собаку мале, на кішку — велике.

Зробив з дуба шпичку.

Зробив з лемеша пшик.

І злодія не було, а батька вкрадено.

І хліб пекти, й по телята   йти,   коли б мені, господи, Василя знайти!

І шити, й варити і завтра великдень!

Їж, Левко, хоч і глевко.

Казала Настя, як удасться.

Казна-що і збоку бантик.

Купив хрону до лимону.

Курам на сміх.

Лучив ворону, попав у корову.

Лясь батогом по воді: чи смуг не знати?

Молов батько невіяне, пекла мати несіяне.

На коні їде ї коня шукає.

Не варт і на віхоть.
Не варт і печеної цибулі.

Не може по конях, то по голоблях.

Ні бе, ні ме, ні кукуріку.

Ні богові молитва, ні чортові пісня.

Ні богові свічка, ні чортові кочерга.

Ні в тин, ні в ворота.

Ні в хомут, ні на козли.

Ні врізать, ні доточить.

Ні дать, ні взять, ні покинуть.

Ні до ладу, ні до прикладу.

Ні до ліса, ні до біса.

Ні з губи мови, ні з носа вітру.

Ні попові, ні наймитові.

Ні пришити, ні приліпити,

Ні риба, ні м’ясо — і в раки не годиться.

Ні риба, ні м’ясо, а щось наче гриб!

Ні сюди Микита, ні туди Микита.

Ні те, ні се.

Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.

Оглядівся,      наївся!

Одірви, покинь — і не знайдеш.

Ой, ґвалт! Сам в хаті — не дам ради кошеняті!

Опустив вуха, як лопух на дощ.

От вам Лука   рукавиці за пазухою, а він їх шука.

От що вийшло: ні тарантас, ні дишло.

Оце вшив — два чоботи на одну ногу.

Писав писака, що не розбере й собака.

Пішов  на   комара   з  дрючком,  а  на  вовка  а швайкою.

По морю плавав, а води не бачив.

По хаті ходить, а дверей не знайде.

Помічник, як коневі заєць.

Попав пальцем в небо.

Попав пальцем у небо, аж бемкнуло.

Попав пальцем у ніс, колупай далі.

Потрібний, як діра в мості.

Приший кобилі хвіст.

Проміняв бика на індика.

Сидить, надувається, вперед п’ятами озувається.

Смачне, хоч на собак вилий.

Сопе, як ковальський міх.

Спекла Луця, що не їсть і цюця.

Спритний, як ведмідь до горобців.

Стільки з його користі, як з чорта смальцю!

Стовкла воду в ступі!

Так до діла, як свиня штани наділа.

Такий хліб удався — закалець на палець.

Танцює, як цап на льоду.

То мучиці, то водиці, аж доки з горшка не  вилізло.

Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.

Товчеться,   як   Марко   по   пеклу,   а   все   без толку.

Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса.

Тютя з полив’яним носом.

Удалося, як Солосі.

Хату обдирає та сіни лагодить.

Химка — хазяйка, тільки лопати нема.

Хліб такий, що кіт за шкурку би сховався.

Хотів по поліну, та втяв по коліну.

Хотів, минути пень, та й наїхав на колоду.

Хоч кобилу вовки з’їли, так голоблі цілі, їде роззява прямо голоблею в рот!

Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!

Хто діло робить, а він гав ловить.

Хто розбере, того й буде.

Чи не діло учинив: чи на свиню хомут надів.

Чи так, чи не так, а не буде з риби рак!

Шиє та поре, та все ниткам горе.

Шукала кума Юхима, а Юхим коло неї.

Щось  таке,  як вовк,  тільки  жовтенько  цвіте, а синенько пахне.

Щось не те, що мете, а те, що віє.

Як галушки з попелу.

Як з клоччя батіг.

Як з собачого хвоста сито.

Як загнав на слизьке, то про підкови згадав!

Як коня вкрали, він стайню замкнув.